В нью-йоркській гавані на березі Гудзону
Величний п’єдестал під сонцем височить;
На нім в руках мітлу чималу хтось держить,
От-от когось, дивись, і вчистить із розгону.
Це в бронзі наш Іван з Дністра, Дніпра чи Дону,
Що геморой боявся книжкою нажить;
Він сподобивсь безсмертя віником нажить
Літами довгими в змаганні за мамону.
Який воістину похвальний комплімент
3авзяттю нашому цей славний монумент! —
Що нам Зворикіни, Айнштайни чи Штайнметци,
Чи ті, що мчаться на ракетах десь в імлі?
Дивись — пером чичирк — уже й цумільці-специ,
А хто з них світ, скажіть, об’їхав на мітлі?
Петро Косенко, 1983