Умінням “лякати мистецтвом”, передавати страх за допомогою картин, свого часу прославився Ван Гог. З середини 1880-х рр. з-під пензля майстра з’являлися похмурі, відмічені болісно-гострим сприйняттям людських страждань і почуттям пригніченості картини. Складалося враження, що в своїх роботах художник відбивав душевний стан, навколишній світ і те, що належало очікувати в майбутньому усім живим. Можливо, саме це дало підставу вважати, що самогубство майстра стало логічним завершенням його кар’єри, точкою в усьому. Важливим буде відмітити те ,що відповідно до загальноприйнятої теорії, Ван Гог, який жив перед смертю у французькому муніципалітеті Овер-сюр-Уаз, 27 липня 1890 вийшов на прогулянку, захопивши з собою матеріали для малювання. Вважалося, що під час прогулянки художник вистрілив собі в груди, а через два дні помер від втрати крові. За словами брата Ван Гога, який був при ньому в смертні хвилини, останніми словами художника стали: La tristesse durera toujours (“Печаль триватиме вічно“).
Однак, всупереч загальноприйнятій версії смерті майстра, в 2011 році стали відомі нові подробиці смерті Ван Гога. Американські мистецтвознавці Стівен Найфех і Грегорі Уайт Сміт, які протягом 10 років працювали над біографією живописця, заявили, що художник помер в результаті нещасного випадку. Ця версія була докладно викладена в книзі “Ван Гог: Життя”, опублікована у Великобританії 17 жовтня. У своєму дослідженні історики спиралися на раніше невідомі матеріали, зокрема, на листи спадкоємців художника, а також на збережені в письмовому вигляді спогади очевидців.
Стівен Найфех і Грегорі Уайт Сміт спробували відтворити останні години життя художника. З’ясувалося, що незадовго до смерті Ван Гог оселився в одному з готелів французького міста Овер-сюр-Уаз. Майстер ходив працювати в розташоване поблизу поле, яке зображено на його останній картині “Пшеничне поле з воронами” (1890). Під час чергової прогулянки, як стверджують історики, в Ван Гога випадково вистрілив 16-річний юнак Рене Секретан, який також проводив літо на одній з вілл міста. Цю версію підтверджує той факт, що куля увійшла в верхній відділ черевної порожнини Ван Гога під непрямим кутом, що характерно для вбивства і повністю виключає самогубство. “Люди, які були з ним знайомі, вважали, що його випадково вбила пара місцевих підлітків, але він вирішив їх захистити і взяв вину на себе”, – говорять дослідники. Вважається, що при пострілі, крім вбивці і самого Ван Гога, поруч з ними перебував ще один юнак. Сусіди митця говорили, що один з молодих людей був одягнений в костюм ковбоя і мав при собі несправний пістолет.
“Досить важко уявити собі, що хтось із цих підлітків насправді хотів убити художника. Якщо у них дійсно був пістолет, а це найбільш ймовірна версія”, – говорять автори біографії. Найімовірніше, мало місце вбивство з необережності.
Мистецтвознавці відзначають, що факт вбивства підтверджує і те, що речі для малювання, з якими Ван Гог нібито вийшов на прогулянку, а також пістолет ніколи не були знайдені. Більш того, сумнів викликає і те, що художник з раною в грудях зміг самотужки пройти до готелю понад півтора кілометрів.
Вважається, що художник навмисне виставив подію самогубством. Зробив він це для того, щоб вберегти молодих людей від покарання. Ван Гог, можливо, був навіть радий тому, що сталося. Грегорі Уайт Сміт пізніше напише, що живописець дуже переживав через те, що був тягарем для свого брата Тео, який повністю забезпечував художника, роботи якого на той час не продавалися. Ван Гог вирішив, що його загибель позбавить брата від тягот.