Від тих далеких днів, коли мене з причалу
Зірвав останній шторм і кинув у світи,
Чимало довелось мені перенести
І силу дивних діл побачити чималу.
Анахтемським вогнем диявольського шалу
Палали небеса у хмарах блекоти —
То реготала ніч з людської глупоти
Неімовірного страшного карнавалу.
Здавалося настав кінець племен і рас,
Здавалося землі ударив смертний час,
Та злинуло на світ благословення Боже:
Вождів дияволи забрали залюбки,
Нацистське логово згоріло зловороже,
Країна ж «рад-не-рад» розлізлась на шматки…
Петро Косенко, 1993