IV
Вперед, чимдуж вперед на клятих сарацинів,
Твоїх, Кастіліє, відвічних ворогів,
Чимало я післав у пекло їх гробів,
А з ними й тих дурних і жадібних кретинів!
А скільки, скільки взяв я їхніх кармазинів,
А скільки оксамитів, сукон і шовків…
Сам їх дурний візир, коли все те уздрів,
Від люті й зависти, мов дідько той, посинів.
Пливи ж, кораблику, чи в бурю, чи то в штиль
По волі то зрадливих, то надійних хвиль…
Хто встоїть на твоїй незвіданій дорозі?
За міць незрівняну нам небо шле дари —
До наших власних ніг на нашому порозі
Самі англійці нам складають прапори!
Петро Костенко
Сонет входить до збірки «Сповідь пірата» і написаний в 1994 році