Всевишній капітан всесильною рукою
Веде свій корабель в надійний тихий порт.
Стихія буйних хвиль б’є в корабельний борт
І криє палубу кривавою сугою.
Залога — як один! — батавою стрімкою
Боронить пілч-о-пліч дрейфуючий свій форт —
Нащадки вольові Олегових когорт
Дивують цілий світ навальною снагою
Пошарпаний в боях той дивний корабель
Всі бурі переміг і серед грізних скель
Упевнено знайшов надійну власну гавань,
Та традиційний бунт і зрада заодно
Між лицарями тих чудесних плавань
Беславно затягли їх на ганебне дно…
Петро Косенко, 1992