Як часто я молюсь в нерукотворнім храмі
Щоденних спогадів сердечних і простих…
Молюсь за рідний край, за грішних і святих
В його немислимій кривавій долі-драмі.
Я кожен день горю в життєвому бедламі
І кличу до борні завзятців молодих
На захист пам’яті прапрадідів твердих,
Що щит повісили на царгородській брамі.
Повісьте й ви свій щит на клятому кремлі
На знак побіди вільнолюбної землі
І вирвіть назавжди жало його гадюче,
Що людям на планеті жити не дає.
Устань, козаче плем’я молоде блискуче,
І запиши в віки безсмертіє твоє!
Петро Косенко, 1996