Якщо життя тобі, мій друже, не вдалося
І на лану твоїм вродив лише кукіль,
Якщо стежки твої покрила заметіль
І манівцем тобі блудити довелося,
Якщо в житті твоєму друга не знайшлося
І не було з ким розділити хліб і сіль,
Якщо тебе ввесь вік мордує прикрий біль
І серце кров’ю мук смертельно запеклося,
Затисни в п’ястуці нелюдський свій відчай
І старість спокоєм розумним увінчай,
Бо хто не зазнавав і хто не звідав болю?
У кого з нас в дорозі не ламався віз?
Не всім однакову послав Всевишній долю
Ніхто, ніде й ніколи не живе без сліз.
Петро Косенко, 1984