XII
За віщо вам прийшлось невинну кров пролить:
За клятого Петра, повію Катерину,
За дику імперську червону гільйотину
І за її страшну криваву ненасить?
Пожежу ваших ран нікому не згасить,
Вогонь уже зайняв і вашу домовину!
Кому ж за смерть повільну удовину
На праведнім суді прийдеться заплатить?
За ріки сліз гірких, за океани крові,
За рабство, за грабіж, за муки, за окови
Новітні м’ясарі здадуть належний звіт!
Ви ж, страдники німі, ви ж імперські лишенці,
Увіруйте в життя і справедливий світ —
Возвеселітися за вашу віру в серці!
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років