Засніжені шляхи, запилені дороги —
І радість, і журба моїх юнацьких днів,
На ваших перехрестях я колись мужнів,
На них перемагав і падав від знемоги.
Далекі, грізні дні смертельної тривоги,
Надій і сумнівів, і фантастичних снів,
Як з вами бунтувався я і пломенів
В трагічному кільці життєвої облоги!
Та все минулося: і фантастичні сни,
І сум, і радощі, і сулшіви весни,
Забулись мандри по чужині негостинній —
І все розвіялось, як сизий поля дим,
Неначе я не був в облозі страховинній,
Неначе я не був ніколи молодим.
Петро Косенко, 1986